АЗОПРОЛ РЕТАРД

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: ЕМКЙОР ФАРМАСЬЮТІКАЛС ЛТД., Індія

Міжнародна непатентована назва: Metoprolol

АТ код: C07AB02

Форма випуску: Таблетки пролонгованої дії, вкриті оболонкою, по 12,5 мг № 30 (10х3) у блістерах

Діючі речовини: 1 таблетка містить 11,875 мг S(-)метопрололу сукцинату, що еквівалентно 12,5 мг S(-)метопрололу тартрату

Допоміжні речовини: Гіпромелоза, кальцію фосфат, лактози моногідрат, маніт (Е 421), повідон, поліетиленгліколь 6000, кислота стеаринова, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, натрію стеарилфумарат, барвник opadry white OY-IN-58910.

Фармакотерапевтична група: Бета-адреноблокатори

Показання: • Артеріальна гіпертензія.
• Стенокардія.
• Стабільна симптоматична хронічна серцева недостатність із порушенням систолічної функції лівого шлуночка.
• Попередження серцевої смерті та повторного інфаркту після гострої фази інфаркту міокарда.
• Серцеві аритмії, включаючи суправентрикулярну тахікардію, зниження частоти скорочення шлуночків при фібриляції передсердь та шлуночкових екстрасистол.
• Функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються серцебиттям.
• Профілактика мігрені.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2р

Номер реєстраційного посвідчення: UA/5554/01/01



І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

 

АЗОПРОЛ РЕТАРД

(ASOPROL RETARD)

 

 

Склад:

діюча речовина: S(-)метопрололу сукцинат;

1 таблетка містить 11,875 мг, 23,75 мг або 47,50 мг S(-)метопрололу сукцинату, що еквівалентно 12,5 мг, 25 мг або 50 мг S(-)метопрололу тартрату; 

допоміжні речовини: гіпромелоза, кальцію фосфат, лактози моногідрат, маніт (Е 421), повідон, поліетиленгліколь 6000, кислота стеаринова, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, натрію стеарилфумарат, барвник opadry white OY-IN-58910.

 

Лікарська форма. Таблетки пролонгованої дії, вкриті оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Селективні блокатори бета-адренорецепторів.

Код АТС С07А В02.                                                                                 

 

Клінічні характеристики.

Показання.

• Артеріальна гіпертензія.
• Стенокардія.
• Стабільна симптоматична хронічна серцева недостатність із порушенням систолічної функції лівого шлуночка.
• Попередження серцевої смерті та повторного інфаркту після гострої фази інфаркту міокарда.

·       Серцеві аритмії, включаючи суправентрикулярну тахікардію, зниження частоти скорочення шлуночків при фібриляції передсердь та шлуночкових екстрасистол.

·       Функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються серцебиттям.

·       Профілактика мігрені.

 

Протипоказання.

Атріовентрикулярна блокада другого або третього ступеня.  Декомпенсована серцева недостатність (набряк легень, синдром гіпоперфузії або артеріальної гіпотензії); тривале або періодичне інотропне лікування із застосуванням агоністів бета-рецепторів. Клінічно значуща синусова брадикардія або артеріальна гіпотензія. Синдром слабкості синусового вузла. Кардіогенний шок. S(-)метопролол не можна призначати пацієнтам з підозрою на гострий інфаркт міокарда, якщо частота серцевих скорочень нижче < 45 уд/хв, інтервал   P-Q > 0,24с або систолічний артеріальному тиск < 100 мм. рт. ст. Препарат протипоказаний пацієнтам, у яких підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату чи до інших бета-блокаторів, серйозне захворювання периферичних судин із загрозою гангрени. Псоріаз. Метаболічний ацидоз. Тяжкий перебіг бронхіальної астми або тяжкі  хронічні обструктивні захворювання легень. Нелікована феохромоцитома. Застосування S(-)метопрололу протипоказано хворим, яким проводиться внутрішньовенне введення антагоністів кальцію типу верапамілу та дилтіазему або інших антиаритмічних препаратів (таких як дизопірамід), крім випадків інтенсивної терапії. Синоатріальна блокада. Супутня терапія інгібіторами моноамінооксидази-A (МАО), крім інгібіторів моноаміноксидази типу В. При стійкій до терапії гіпокаліємії та гіпонатріємії, гіперкальціємії, симптоматичній гіперурикемії, анурії.

 

Спосіб застосування та дози. Препарат призначає лікар.

Азопрол ретард приймають 1 раз на добу, бажано зранку.

Артеріальна гіпертензія: рекомендована доза для пацієнтів з артеріальною гіпертензією легкої або середньої тяжкості становить 25 мг Азопролу ретарду і може бути збільшена до 50 – 100 мг 1 раз на добу/або в комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами.

Стенокардія: початкова доза становить 25 мг 1 раз/добу. При недостатній клінічній відповіді можливе підвищення добової дози до 50 – 100 мг і/або додаткове призначення інших антиангінальних препаратів. Рекомендована доза становить 50 – 100 мг 1 раз на добу. Якщо необхідно, препарат можна комбінувати з іншими препаратами, які застосовують при стенокардії.

Серцева недостатність: пацієнти повинні знаходитися у стадії компенсації хронічної серцевої недостатності без епізодів загострення протягом останніх 6 тижнів і без змін в основній терапії протягом останніх 2 тижнів.

Терапія серцевої недостатності β-блокаторами іноді може призвести до тимчасового погіршення симптоматичної картини. У деяких випадках можливе продовження терапії або зниження дози, а інколи може виникнути необхідність відміни препарату. Початок терапії потрібно проводити під наглядом лікаря.

Стабільна серцева недостатність, ІІ функціональний клас:  рекомендована початкова доза Азопролу ретарду на перші два тижні становить 12,5 мг 1 раз на добу. Після двох тижнів дозу можна збільшити до 25 мг 1 раз на добу, а потім дозу можна збільшувати в 2 рази кожний другий тиждень. Цільова доза для тривалого лікування становить 100 мг       1 раз на добу.

Стабільна серцева недостатність, ІІІ - IV функціональні класи: рекомендована початкова доза становить 6,25 мг 1 раз на добу. Після 1-2 тижнів дозу можна збільшити до 12,5 мг     1 раз на добу, потім, після ще 2 тижнів, дозу можливо збільшити до 25 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, толерантним до високих доз, дозу можна збільшити у 2 рази кожний другий тиждень до максимальної дози 100 мг на добу. У період збільшення дози пацієнт повинен знаходитися під спостереженням, оскільки симптоми серцевої недостатності можуть погіршитися. У випадку гіпотензії і/або брадикардії можливе зменшення супутньої терапії або зниження дози Азопролу ретард.

Серцеві аритмії: доза, що рекомендується, – 25-100 мг Азопролу ретарду 1 раз на добу.

Профілактичне лікування після інфаркту міокарда: лікування тривале, доза - до 100 мг     1 раз на добу.

Функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються серцебиттям:       100 мг 1 раз на добу. За необхідності дозу можна збільшити.

Профілактика мігрені: 100-200 мг 1 раз на добу.

Пацієнти з порушенням функції нирок:

коригування дози препарату не потрібне, оскільки швидкість виведення незначним чином залежить від функції нирок.

 

 

Пацієнти з порушенням функції печінки:

зазвичай Азопрол ретард пацієнтам із цирозом печінки призначають у тій самій дозі, що й пацієнтам з нормальною функцією печінки. Тільки у випадку дуже тяжкого порушення функції печінки (наприклад, у пацієнтів після операції шунтування) може знадобитися зменшення дози.

Пацієнти літнього віку:

в коригуванні дози потреби немає.

 

Побічні реакції.

Побічні ефекти класифіковані за органами і системами та частотою їх виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 – < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 – < 1/100), рідко (≥ 1/10000 – < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), у тому числі й поодинокі випадки (не можна встановити за наявними даними).

Загальний стан: дуже часто – стомлюваність; часто – головний біль, запаморочення; нечасто – біль у грудях, набряк, збільшення маси тіла; рідко – гіпергідроз, випадіння волосся, порушення смакових відчуттів, тимчасове порушення лібідо.

З боку серцево-судинної системи: дуже часто – виражене падіння артеріального тиску, постуральні порушення (дуже рідко із запамороченням); часто – холодні кінцівки, брадикардія, синдром Рейно, відчуття серцебиття, периферичні набряки, артеріальна гіпотензія, біль у грудній клітці, синкопе; нечасто – тимчасове погіршення   симптомів   серцевої недостатності, атріовентрикулярна блокада І ступеню, біль у перикарді, кардіогенний шок у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда; рідко – подовження АV-провідності, серцева аритмія, набряк, непритомність, посилення симптомів переміжної кульгавості, постуральна гіпотензія; дуже рідко – гангрена у пацієнтів з попередніми тяжкими порушеннями периферичного кровообігу, загострення симптомів переміжної кульгавості або синдрому Рейно.

З боку травного тракту: часто – абдомінальний біль, нудота, діарея, запор, здуття, печія; нечасто – блювання; рідко – сухість у роті; дуже рідко – порушення смаку.

З боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль; нечасто – парестезії.

З боку респіраторної системи:  часто – задишка при фізичному зусиллі; нечасто –бронхоспазм; рідко – риніт.

З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: не часто – висип (у формі urticaria psoriasform, ділянки дистрофії шкіри), посилення пітливості; рідко – випадання волосся, поява антинуклеарних антитіл (не пов’язаних із системним червоним вовчаком); дуже рідко – фотосенсибілізація, реакції підвищеної чутливості шкіри, загострення псоріазу, нові прояви псоріазу, псоріазо-подібні дерматологічні зміни.

З боку гепатобіліарної системи: рідко – відхилення печінкових показників; дуже рідко –  гепатит.

З боку органів зору: рідко – порушення зору, сухість очей та/або подразнення очей, кон’юнктивіт.

З боку органів слуху: дуже рідко – дзвін у вухах, порушення слуху.

З боку ендокринної системи: рідко – погіршення латентного цукрового діабету.

Психічний статус: нечасто – депресія, ослаблення концентрації уваги, сонливість або безсоння, нічні кошмари; рідко – нервозність, тривожність; дуже рідко –  амнезія/порушення пам’яті, сплутаність свідомості, галюцинації, зміни настрою.

З боку кістково-м’язової системи: нечасто –  м’язові спазми; дуже рідко – артралгія, м’язова слабкість.

З боку репродуктивної системи: рідко – імпотенція та інші сексуальні порушення, синдром Пейроні.  

Також повідомлялось про наступні поодинокі випадки: артрит, фоточутливість, прекордіальний біль. У дозах що значно перевищують рекомендовані – втрата волосся.

 

Передозування. При передозуванні внаслідок застосування доз лікарського засобу, що значно перевищують рекомендовану, можливі прояви брадикардії, AV-блокада І-IIІ ступеня, подовження інтервалу QТ (винятковий випадок), асистолія, зниження артеріального тиску, недостатня периферична перфузія, серцева недостатність, кардіогенний шок, бронхоспазм, пригнічення дихання, зупинка дихання. Інші: стомлюваність, сплутаність свідомості, втрата свідомості, дрібнорозмашистий тремор, судоми, потіння, парестезії, бронхоспазм, нудота, блювання, можливий спазм стравоходу, гіпоглікемія (особливо у дітей) або гіперглікемія, гіперкаліємія. Вплив на нирки. Тимчасовий міастенічний синдром. Одночасне вживання алкоголю, гіпотензивних препаратів, хінідину або барбітуратів може погіршити стан пацієнта. Перші ознаки передозування можуть спостерігатися через 20 хвилин–2 години після прийому препарату.

Лікування проводять шляхом введення активованого вугілля та промивання шлунка. Атропін (0,25 - 0,5 мг внутрішньовенно дорослим, 10-20 мкг/кг маси тіла – дітям) слід ввести до промивання шлунка (через ризик вагусної стимуляції). Може знадобитися інтубація та використання апарату штучного дихання; адекватне відновлення об’єму; інфузія глюкози; моніторування ЕКГ; повторне внутрішньовенне введення атропіну 1-2 мг (головним чином при вагусних симптомах). У разі пригнічення функції міокарда: інфузія добутаміну або допаміну та кальцію глубіонату 9 мг/мл, 10-20 мл.

Можна ввести глюкагон 50-150 мкг/кг внутрішньовенно протягом 1 хвилини з подальшою інфузією, а також амринон. У деяких випадках було ефективним додавання адреналіну (епінефрину). Інфузія натрію (хлориду або бікарбонату) у разі подовження QRS-комплексу та аритмії. Можна використати кардіостимулятор. У разі зупинки кровообігу можуть бути потрібні заходи з реанімації протягом кількох годин. При бронхоспазмі призначають тербуталін (ін’єкція або інгаляція). Симптоматична терапія.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю. Як і інші β-адреноблокатори, Азопрол ретард не можна призначати під час вагітності і годування груддю, за винятком тих випадків, коли застосування Азопролу ретарду є життєво необхідним. Як і інші антигіпертензивні препарати, β-адреноблокатори можуть спричинити побічні ефекти (наприклад брадикардію) у плода, немовлят або дітей, які знаходяться на грудному вигодовуванні.

 

Діти. Застосування Азопролу ретарду дітям не проводили.

 

Особливості застосування.

Не рекомендується раптово відміняти бета-блокатори, оскільки це може посилити симптоматику серцевої недостатності, а також підвищує ризик інфаркту міокарда і раптової смерті. Тому відміну препарату потрібно проводити в декілька етапів, поступово знижуючи дозу на половину на кожному етапі. Остання доза повинна становити 12,5 мг, що приймається протягом чотирьох діб. Якщо з’явилися симптоми відміни, необхідно уповільнити швидкість відміни.

У разі хірургічного втручання необхідно попередити анестезіолога, що пацієнт приймає бета-блокатор. Пацієнтам, яким має бути проведено хірургічне втручання, припиняти лікування бета-блокаторами не рекомендується. Припинення застосування бета-блокаторів при підготовці до оперативного втручання слід припинити щонайменше за 24 годин до операції. Застосування бета-блокаторів перед операцією знижує ризик виникнення аритмій, однак підвищується ризик виникнення гіпертензії.  Попередити виникнення вагальних реакцій можна застосуванням атропіну.

При проведенні на тлі лікування оперативного втручання препаратом вибору повинен бути анестезуючий засіб з найменшою негативною інотропною дією. Дуже рідко у пацієнтів з наявним порушенням AV-провідності середнього ступеня може наставати погіршення (можливий результат – AV-блокада). Якщо на тлі лікування розвилася брадикардія, дозу Азопролу ретарду необхідно зменшити або варто поступово відмінити препарат. Пацієнтам з бронхіальною астмою, які приймають β2-агоністи (у таблетках або в аерозолі), при додаванні до лікування Азопролу ретарду може бути потрібна зміна (збільшення) дози β2-агоністів. Пацієнтам з цукровим діабетом необхідна корекція дози протидіабетичних препаратів і ретельний контроль рівня глікемії. Немає необхідності коригувати дози пацієнтам з порушенням функції нирок. Як правило, необхідність у корекції дози пацієнтам з порушенням функції печінки (наприклад з цирозом печінки) не виникає, оскільки метопролол зв’язується з білками лише незначною мірою (5-10 %). При наявності симптомів серйозного порушення функції печінки варто розглянути можливість зниження дози препарату.

Метопролол може призводити до загострення захворювань периферичних артерій, таких як переміжна кульгавість.

Пацієнтам, які отримують комбіноване лікування препаратами наперстянки слід приділяти особливу увагу.

У пацієнтів зі стенокардією Принцметала частота та тяжкість нападів стенокардії може збільшитися внаслідок опосередкованого альфа-рецепторами звуження коронарних судин. Тому таким пацієнтам не слід призначати неселективні β-блокатори, селективні β1-блокатори слід застосовувати з обережністю.

Під час лікування метопрололом ризик впливу на метаболізм вуглеводів або ризик виникнення прихованої гіпоглікемії менший, ніж при застосуванні неселективних              β-блокаторів.

Як і інші бета-блокатори, метопролол підвищує чутливість до алергенів і тяжкість анафілактичних реакцій. Терапія β-блокаторами може погіршувати ефективність лікування анафілактичної реакції. Лікування адреналіном у звичайних дозах не завжди призводить до очікуваного терапевтичного ефекту.

Хворим на феохромоцитому при лікуванні Азопролом ретард необхідно одночасно призначити α-адреноблокатор.

Недостатньо даних про ефективність та безпеку застосування препарату у пацієнтів з серцевою недостатністю при наступних станах: нестабільна тяжка серцева недостатність (клас IV за NYHA), протягом 28 днів після інфаркту міокарда чи нестабільної стенокардії,  порушенням функції нирок та печінки, у пацієнтів старше 80 років та молодших 40 років, захворювання клапанів серця з порушенням гемодинаміки, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, застосування метопрололу сукцинату протягом 4 місяців до або під час оперативного втручання на серці.

У  пацієнтів, які отримують  бета-блокатори,  адреналін  може  підвищити  артеріальний тиск і спричинити (рефлекторну) брадикардію.

Лікарський засіб містить лактозу, тому його не слід приймати пацієнтам з недостатністю лактози, галактоземією або глюкозним/галактозним синдромом мальабсорбції.

Призначення метопролол при тиреотоксикозі може маскувати симптоми захворювання.

В окремих випадках метопролол може спровокувати появу або загострення псоріазу.

Метопролол може посилювати симптоми та ознаки міастенії gravis.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. З обережністю слід застосовувати під час роботи водіям транспортних засобів і людям, професія яких пов’язана з підвищеною концентрацією уваги.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Пацієнти повинні знаходитися під ретельним спостереженням, якщо вони одночасно з препаратом Азопрол ретард приймають гангліоблокатори, інші β-адреноблокатори (наприклад очні краплі) або інгібітори МАО.

У тому випадку, коли необхідно відмінити супутню терапію клонідином, β-блокатор необхідно відмінити за кілька днів до відміни клонідину.

У пацієнтів, які одночасно з препаратом Азопрол ретард приймають антагоністи кальцію та інші антиаритмічні засоби (наприклад верапаміл і дилтіазем, аналоги хінідину або аміодарон), можливі негативні інотропні і хронотропні ефекти. Пацієнтам, що приймають β-адреноблокатори, не слід призначати внутрішньовенно антагоністи кальцію типу верапамілу.

При супутньому прийомі β-адреноблокаторів та антиаритмічних засобів (наприклад дизопіраміду) - може розвинутися гіпотензія, брадикардія та інші порушення ритму серця.

При одночасному застосуванні β-адреноблокаторів та інших гіпотензивних засобів може посилюватися гіпотензивний ефект.

При супутньому прийомі β-адреноблокаторів та норадреналіну, адреналіну або інших симпатоміметичних засобів можливе підвищення артеріального тиску.

При супутньому прийомі β-адреноблокаторів та резерпіну, α-метилдопи, гуанфацину, клонідину, серцевих глікозидів - може розвиватися виражена брадикардія.

При супутньому прийомі інших β-адренергічних антагоністів (наприклад тимолол очні краплі) пацієнт повинен знаходитися під ретельним медичним наглядом.

При одночасному прийомі S(-)метопрололу з інсуліном або пероральними цукрознижу-вальними засобами може посилюватися або пролонгуватися їх дія. При цьому симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардія і тремор) можуть маскуватися або зникати. В таких випадках необхідно проводити регулярний контроль рівня глюкози в крові.

При одночасному прийомі S(-)метопрололу та індометацину або інших інгібіторів простогландину може зменшуватися гіпотензивна дія S(-)метопрололу.

Кардіоселективні β-блокатори в значно меншому ступені впливають на артеріальний тиск при введенні пацієнтам адреналіну, ніж неселективні β-блокатори.

У пацієнтів, які приймають бета-блокатори, можлива модифікація/зменшення ефективності адреналіну при лікуванні анафілактичних реакцій.

У пацієнтів, які одержують лікування β-адреноблокаторами, інгаляційні анестетики підсилюють кардіодепресивний ефект.

Індуктори або інгібітори метаболізму можуть впливати на концентрацію метопрололу в плазмі. Наприклад, концентрація метопрололу в плазмі знижується при прийомі рифампіцину або може підвищуватися при прийомі циметидину, алкоголю, гідралазину й інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (пароксетину, флуоксетину і сертраліну).

При супутньому лікуванні індометацином або іншими препаратами, що інгібують простагландинсинтетазу, антигіпертензивний ефект β-блокаторів може знижуватися.

При супутньому прийомі β-адреноблокаторів може бути потрібно змінити дозу пероральних антидіабетичних засобів.

β-блокатори можуть підсилювати негативні інотропні та хронотропні ефекти препаратів для лікування аритмії (аналоги хінідину або аміодарон).

Метопролол може понижувати виведення з організму лідокаїну.

Одночасний прийом S(-)метопрололу з серцевими глікозидами може збільшити ризик розвитку брадикардії, порушення провідності.

Гіпотензивну дію S(-)метопрололу посилюють інші антигіпертензивні засоби трициклічні антидепресанти, барбітурати, похідні фенотіазину.

При одночасному прийомі S(-)метопрололу з алкоголем можливе посилення гальмівної дії.

При одночасному прийомі S(-)метопрололу з ерготаміном посилюється судинозвужуваль-ний ефект.

При одночасному прийомі S(-)метопрололу з моксисилитом можливе виникнення важкої постуральної гіпотензії.

При одночасному прийомі S(-)метопрололу з наркотичними засобами можливий ризик пригнічення функції серця.

При одночасному прийомі S(-)метопрололу з естрогенами антигіпертензивний ефект         S(-)метопрололу може зменшуватися.

Ксантини – можливе взаємне ослаблення терапевтичних ефектів. Для деяких ксантинів (теофілін) під впливом бета-блокаторів можливе підвищення кліренсу.

При одночасному прийомі S(-)метопрололу з алпростадилом, альдеслейкіном можливе посилення гіпотензивної дії.

При одночасному прийомі S(-)метопрололу з мефлохіном може розвинутися брадикардія.

Снодійні (бромазепам, лоразепам), транквілізатори (хлозепід, триоксазин), взаємно посилюють гіпотензивну дію.

Кортикостероїди можуть знижувати гіпотензивний ефект S(-)метопрололу при одночасному прийомі.

Потрібно з обережністю застосовувати одночасно S(-)метопролол  з тропісетроном через ризик виникнення шлуночкових аритмій.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Метопролол – селективний β1-блокатор, рацемічна суміш S- та R- ізомерів. Здатність селективно блокувати β1-рецептори притаманна лівообертаючому      S(-)ізомеру, тоді як R(+)ізомер не забезпечує позитивного терапевтичного впливу. Активність між S:R ізомерами дорівнює 33:1 завдяки більшій спорідненості S-метопрололу до β1-рецепторів, ніж R-форми. Рандомізоване, подвійне сліпе клінічне дослідження довело, що S(-)метопролол у дозі 50 мг має таку ж активність, як  рацемічний метопролол у дозі 100 мг.

Антигіпертензивна дія обумовлена зменшенням серцевого викиду і синтезу реніну, пригніченням активності ренін-ангіотензинової системи, відновленням чутливості барорецепторів, що зменшує периферичні симпатичні впливи. Антиангінальний ефект є наслідком зменшення частоти і сили серцевих скорочень, енергетичних витрат і потреби міокарда в кисні; зменшує частоту і тяжкість нападів стенокардії, показник смертності у пацієнтів з діагностованим інфарктом міокарда, підвищує переносимість навантажень. При тривалому використанні метопролол підвищує виживаність та знижує частоту госпіталізації при хронічній серцевій недостатності завдяки покращенню функції лівого шлуночка. Метопрололу сукцинат редукує ризик летального наслідку (включаючи раптову смерть), виникнення повторного інфаркту (у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом) і поліпшує якість життя пацієнтів з гострим інфарктом міокарда та ідіопатичною дилатаційною кардіоміопатією. Антиаритмічна дія виявляється в усуненні аритмогенних симпатичних впливів на провідну систему серця, уповільненні синусового ритму і швидкості розповсюдження збудження через AV-вузол, гальмуванні автоматизму і подовженні рефрактерного періоду. Метопролол має незначний мембраностабілізуючий ефект і не виявляє активності часткового агоніста.

Метопролол знижує або інгібує агоністичний вплив на серцеву діяльність катехоламінів, що виділяються при нервових і фізичних стресах. Метопролол має здатність перешкоджати збільшенню частоти серцевих скорочень, хвилинного об’єму і посиленню скоротливості серця, а також підвищенню артеріального тиску, спричиненого різким викидом катехоламінів.

Завдяки пролонгованій формі при застосуванні Азопролу ретарду спостерігається постійна концентрація метопрололу в плазмі протягом 24 годин, що забезпечує стійкий клінічний ефект, та зменшується потенційний ризик побічних ефектів, що спостерігаються при пікових концентраціях препарату в плазмі, наприклад брадикардії і слабкості у ногах при ходьбі. Стабільний ефект, як і при лікуванні іншими β-блокаторами, досягається після   2-3 тижнів терапії.

Метопролол меншою мірою, ніж неселективні β-адреноблокатори, впливає на продукцію інсуліну і вуглеводний обмін.

Фармакокінетика. S(-)метопролол добре абсорбується після внутрішнього прийому, пік плазмової концентрації 55,98 нг/мл настає через 6,83±1,52 години після прийому. Біодоступність однієї дози-приблизно 94,54 %. Біодоступність може збільшуватись, якщо метопролол приймають з їжею.

Дуже незначна кількість метопрололу зв’язується з білками. Метопролол проникає крізь плаценту, а також у грудне молоко.

Метопролол в значній кількості метаболізується ферментами системи цитохрому Р450 в печінці. Елімінація проходить в основному через метаболізм в печінці, в середньому період напівжиття становить 6,83±1,52 години. Фармакокінетичні параметри не залежать від віку пацієнтів. Як правило, понад 95 % пероральної дози препарату виводиться із сечею. Приблизно 5 % даної дози виводиться із сечею в незміненому стані. У пацієнтів літнього віку не спостерігається значних змін у фармакокінетиці метопрололу порівняно з пацієнтами молодого віку. Системна біодоступність і виведення метопрололу не змінюються у пацієнтів зі зниженою функцією нирок.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору, круглої форми, з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою;

таблетки 12,5 мг мають лінію розлому на одній стороні;

таблетки 25 мг мають напис «25» на одній стороні;

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище  25 ºС. Зберігати в недоступному для дітей місці.

 

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. Емкйор Фармасьютікалс ЛТД, Індія.

 

Місцезнаходження.